Збараж: без ретуші

Онлайн-журнал "Шпацір" започатковує нову рубрику. Тепер ми розповідатимемо про свої враження від того чи іншого українського міста, розділяючи їх на дві групи: позитивні й негативні. І перше місто на черзі - Збараж. Розпочнемо з поганих моментів, яких, на превеликий жаль, у цьому місті більше.

Кепський Збараж

Суттєва занедбаність і депресивність "Маленьке та затишне містечко з вузькими старовинними вуличками, що вкриті бруківкою" - саме такими словами розпочинається сюжет телеканалу 1+1 про місто Збараж, що на Тернопіллі. Парадоксально те, що це речення не відповідає дійсності на 99%. Абсолютно незатишне, старовини обмаль, а бруківку ми тут побачили лише на парковій алеї, що веде до замку (і то фрагментарно).

Місто занедбане, дуже депресивне, його історичний центр геть не сприймається цілісно. Де б у Збаражі ви не опинились - побачите розбиті дороги і тротуари. Головна площа Франка взагалі якась незграбна: величезна за розміром і оточена жахливими зразками радянського "зодчества". Зі сходу до неї примикає поштамт, обкладений жовтою плиточкою і ринок з напіврозваленими прилавками. Враження від центральної площі вкрай гнітюче.

Депресивна 5-поверхівка в районі залізничного вокзалу:

Стан архітектурних пам'яток Якщо вірити Списку пам'яток архітектури Тернопільської області, то у Збаражі їх нараховується близько сорока. Проте за словами відомого краєзнавця Андрія Бондаренка не всі пам'ятки з реєстру можна побачити в реальності. А деякі із них перебудували до невпізнаваності. Саме так сталося с синагогою - унікальною пам'яткою 1537 року (фото з Вікіпедії, автор - А. Бондаренко):

Ставлення до архітектурних пам'яток (за рідкими виключеннями) у Збаражі вкрай погане. Багато старих будинків в центральній частині міста стоять без вікон, з облупленими стінами й прогнилими балконами. Виглядають вони приблизно ось так:

Гострий дефіцит зелених насаджень Ніколи не вирушайте до Збаража влітку! Особливо в спекотний день. Будете знемагати від сонячних променів і безнадійно шукати затінку. Стан зелених зон теж далеко не найкращий. Парк Богдана Хмельницького виглядає приємно. Проте інший парк - імені Бурляя - залишає бажати кращого. Бур'яни по пояс, якісь напівзруйновані споруди, сміття і дуже сумнівні за виглядом дитячі скульптури:

Добрий Збараж

Про погане у Збаражі розказали. А чи є якісь позитивні моменти у цьому місті? Все ж таки, ми їх знайшли.

Шикарні пам'ятки архітектури Все таки, у Збаражі є на що подивитись. Це, передусім, славнозвісний Збаразький замок - один з найкраще збережених у Тернопільській області. Він був збудований у першій половині XVII ст. італійським архітектором Вінченцо Скамоцці. У цьому замку він намагався втілити свою ж таки ідею "універсальної європейської архітектури".

Ще більше, аніж замок, нас вразила інша пам'ятка - бароковий костел бернардинців. Хвилин двадцять ми пробули на його подвір'ї, милуючись величним, увігнутим усередину, центральним фасадом. Шкода, що не пощастило потрапити всередину. Кажуть, інтер'єри костелу вражають не менше.

Наявність корисних туристичних стендів по місту Приємно здивувала велика кількість стендів для туристів (з досить детальною картою), а також вказівників. Крім того, поціновувачі оборонно-фортечної архітектури знайдуть для себе багато цікавої інформації в міському парку Хмельницького, де кільком десяткам замків Тернопільщини присвячені окремі стенди.

Висновок Чи варто їхати у Збараж? Щоб побачити кілька видатних пам'яток архітектури - однозначно так. Щоб приємно провести час і погуляти "старовинними й затишними вуличками" - навряд. Оцінка міста від журналу "Шпацір" (по 10-бальній шкалі): - за кількістю цікавих і цінних пам'яток - 5 балів; - за рівнем затишності і доглянутості міста - 2 бали.

Наостанок - ще кілька фотографій зі Збаража...

Зовнішні оборонні мури Збаразького замку (1626-1631 рр):

Зворушлива скульптурна композиція у парку Богдана Хмельницького (біля замку):

Історичний центр Збаража виглядає десь так (на одну старовинну будівлю - 5-10 пізньорадянських):

Парк імені Бурляя потопає в густих бур'янах:

Ось чи не єдиний приємний ракурс, який нам вдалося "зловити" в центральній частині міста (на задньому плані - колишній ресторан "Брістоль" початку ХХ століття):